У «Słowniku geograficznemu Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», виданому у 1881 році у Варшаві, подається наступна інформація стосовно Доброгостова, а саме, що «Доброгостів (з Бистрим) — село Дрогобицького повіту, що розкинулося на берегах річки Колодниця. Це гірське село, розташоване поблизу приватного гостинця, що прямує з Дрогобича та перетинається з державним стрийсько-сколівським гостинцем. В селі великі наділи орної землі займають територію у близько 8, луки та сади — 25, пасовиська — 5, ліси — 3986; малі наділи орної землі — 1592, луки та сади — 1757, пасовиська — 251; ліси — 11 австрійських моргів. Чисельність населення — 1577 осіб, з них: 6 римо-католиків (поляків), 1426 греко-католиків (українців) та 145 євреїв. Греко-католицька парафія знаходиться у Доброгостові та належить до дрогобицького деканату. В селі діє школа початкова з одним вчителем та кредитна каса з фондом обігових коштів в сумі 465 злотих австрійських. Це село можливо засноване за візантійського імператора Юстиніана I та є власністю австрійського уряду»[4]. 1 серпня 1934 року, при створенні ґміни Стебник у дрогобицькому повіті, сільська громада Доброгостова разом з сільськими громадами Стебника, Гассендорфа, Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного увійшла до її складу[5]. 16 листопада 1950 року, під час оборонного бою підрозділу дрогобицького надрайонного проводу ОУН з каральним загоном УМВС у Дрогобицькій області, у селі загинули кур'єри надрайонного проводу — Степан Магур («Бурлак»), Юрко Варгаш («Береза»), вояк «Гуцул», референт пропаганди Микола Іванцюра («Пушкар») та друкарка дрогобицького районного проводу Євгенія Лесик («Прися»)[6]. Економіка